Наразі ще не подано жодної петиції

Історична довідка

Село  ДЗВОНИХА   Тиврівського  району  Вінницької  області  розташоване  на  мальовничих  пагорбах  недалеко  від  річки  Південний  Буг,  за  30  км  від  м.Вінниці,  за  5  км  від районного  центру  Тиврів.
          Село  розташоване  на  Подільській  височині  в  Лісостеповій  зоні.
          Кліматичні  умови  і  грунти- чорноземні  та  глинисті- сприятливі  для  розвитку  сільського  господарства.
          Територія  села  була  заселена  ще  в  сиву  давнину,  про  що  свідчать  знайдені  кремінні  знаряддя  праці  доби  неоліту,  що  існував  на  Побужжі  між  УІ  і  ІУ  тис. до  н.е.
           Перша  письмова  згадка  про  село  датується  1434  роком.
           Литовський  король  Вітовт  дав  козаку  Федьку  Шашкевичу  за  особливі  заслуги  села  Збуново (пізніше  називалося  Дзбоніци, Дзвониха),  Кліщів,  Шендерів  і  Тиврів.  За  договором  між  Литвою  і  Польщею  1440  Брацлавщина,  в  складі  якої  було  село  Дзвониха,  відійшло  до  Литви.  За  переказами,  які  передаються  з  покоління  в  покоління,  село  кілька  разів  спалювали  татари,  а  населення  рятувалось  в  навколишніх  лісах.
           З  1560  року  село  увійшло  в  створене  Брацлавське  воєводство,  центром  якого  було  місто  Брацлав.  Внаслідок Люблінської  унії  1569  року  село  відійшло  до  шляхетської  Польщі.
           За   Литовським  статутом  1588  року  було  запроваджено  юридичне  кріпосне  право  на  Брацлавщині.
           Під  час  виступу  козаків  під  проводом  Косинського  і  Северина  Наливайка  велике  заворушення  народних  мас  відбулося  на  Брацлавщині,  яке  охопило  і  Дзвониху.
            У  роки  визвольної  війни  українського  народу  1648-1657  роки  селянсько-козацькі  загони  Максима  Кривоноса  визволили  село  від  польсько-шляхетського  панування.  Тут  проходили  славетні  полки  Данила  Нечая  і  Івана  Богуна.
            Головним  заняттям  жителів  села  було  сільське  господарство.  Майже  вся  земля  належала  поміщику  Ярошинському.
           У  1883  році  в  селі   відкрита  перша  народна  школа,  а  в  1887  році  -  жіноча  школа  грамоти.   У  1888  році  в  с.Дзвонисі  була  освячена  нова  церква  в  честь  Покрова  Пресвятої  Богородиці.
           У 1910   році  в  селі  Дзвониха  пан  Ярошинський  побудував  ремісниче  училище  і  майстерні,  де  готувалися  ковалі   і  столярі.  Тепер  в  цих  будинках  Дзвониська   загальноосвітня  школа  І-ІІ  ступенів.   1  квітня  1913  року  за  рахунок  повітового  земства  відкрита  ткацька  навчально-показова  школа.  В  школі  було  7  станків.  Учениці  ткали  селянське  сукно  із  овечої  вовни,  шевіот  із  фабричних  ниток.
           На  початку  20  століття  селяни  поряд   із  сільським  господарством  займалися  ремеслом:  ткацтвом,  виробництвом  овечих  кожухів, гончарством.
           В  роки  першої  світової  війни  більшість  чоловічого  населення  було  мобілізовано  на  фронт.  Рядовий  Попик  Павло  Олексійович  за  особисту  хоробрість  був  два  рази  нагороджений  Георгіївським    Хрестом.  Пан  Ярошинський  поставляв  армії  скакових  коней,  фураж,   продовольство.
           Революційні  події  1917  року  охопили  і  село  Дзвониху.  Селяни  самовільно  захопили  і  поділили  панську  землю.
           В  лютому  1918  року  в  селі  проголошена  Радянська  влада.  У  жовтні   1920   року  в  селі  організовано  Комітет  незаможніх  селян,  який  здійснював  радянську  владу  на  селі.  У  1921  році  почало  діяти  сільськогосподарське  товариство  «Просвітяни».
           У  вересня  1928  року  було  створено  перше  колективне  господарство  по  спільному  обробітку  землі  (СОЗ)  «Колос»,  яке  мало  55  га  землі. Керівниками  його  були  Гуцалюк  Яків  та  Патлатюк  Влас,    а  в  1928  році  організований  радгосп,  директором  якого  був  Козловський  Іван  Іванович.  В  листопаді  1929  року  організований  колгосп  «Серп  і  молот»  і  першим  головою  колгоспу  був  Король  Севастьян.
           В  селі  Дзвониха  в  1904  році  народився  відомий  український  поет  довоєнних  років  Блащук  Трохим  Петрович  ( Огневик ).   Закінчивши  в  1926  році  Одеський  інститут  народної  освіти,  він  повертається  у  Тиврів,  де  повністю  віддається  учителюванні  і  літературі.  Трохим  Блащук  був  одним  із  організаторів  літературного  руху  на  Вінниччині,  секретарем  Вінницької  філії  «Плугу»,  а  згодом  очолював   місцеву  філію  в  Кам»янець-Подільському.  У  вересні  1940  року  поет  помер.  Люди  старшого  покоління  пам»ятають  його  як  чудового  педагога,   талановитого  поета,  борця  за  нове  життя.
          На  початку  Великої  Вітчизняної  війни  до  лав  Червоної  Армії  з  села  пішло  231  чоловік.  18  липня  1941  гітлерівські  війська  вдерлися  в  Тиврів,  а  20  липня  -  в  Дзвониху.  Через  три  місяці  в  селі    розквартирувався  в  приміщенні  контори  колгоспу  румунський  гарнізон  в  складі  50  чоловік.  У  липні  1942  року в  Дзвонисі  утворено  підпільну  групу  для  боротьби  з  румунськими  загарбниками.  До  її  складу  входили  Стародуб  Олексій,  Сердюк  Кирило,  Кіт  Григорій,  Іващенко  Констянтин.
          17  березня  1944  війська  100-ї  стрілецької  дивізії  38-ї  армії  визволили  село  Дзвониху  від  німецько-фашистських  загарбників.  В  роки  війни  загинуло  на  фронтах  та  замучено  фашистами  129  жителів  села,  47  чоловік  повернулися  з  фронтів  інвалідами.   
           Після  визволення  відновили  роботу  клуб,  бібліотека,  школа,  місцеве  господарство.  Зразки  самовідданої  праці  в  цей  час  показували  голова  колгоспу  Демченко  Герасим,  бригадир  тракторної  бригади  Маславчук  Олексій,  ланкова  Свіргун  Марія,  яка  була  занесена  до  районної  Дошки  Пошани.
          У  1958  році  створена  об»єднана  сільськогосподарська  артіль  «Росія»  у  складі  Дзвониської,  Тиврівської,  Колюхівської,  Соколинецької,  Канавської  комплексних  бригад.  Головою  колгоспу  «Росія»  став  Приймак  Василь  Дмитрович.  У  колгоспі  було  5148  га  землі,  60  га  садів,  337  га  лісу,  22  га  ставків,  і  водойм,  6  тваринницьких  ферм,  автотракторний  парк.  За  високі  показники  у  виробництві  сільськогосподарської  продукції   працівники  господарства  нагородженні  орденами  СРСР :  двома  орденами  Леніна  - комбайнер  Присяжнюк  Федір  Никодимович,   орденом  Трудового  Червоного  Прапора-механізатор  Стародуб   Віктор  Гивович,  свинарка  Киржа  Ніна  Яківна,  комбайнер  Шевченко  Васильт  Якович,  шофер  Орищук  Станіслав  Якович,  орденом  Трудового  Червоного  Прапора  і  Золотою  медаллю  ВДНГ  -  свинар  Попик  Олександр  Дмитрович.
          Вихідцю  із  села  Дзвониха  Патлатюку  Олександру  Яремовичу  за  видатні  успіхи,  досягнуті  в  справі  розвитку  вугільної   промисловості  в  м.Шахтарську  було  присвоєно  звання    Героя  Соціалістичної  праці.
          В  1967  році  на  честь  50-річчя  Радянської  влади  в  селі  збудовано  будинок  культури  на  300  місць.
          У  1986  році  світ  жахнувся  від  найбільшої  техногенної  катастрофи  людства-  аварії  на  Чорнобильській  АЕС.  Ми  по  праву  гордимося  нашим  односельчанином  Паламарчуком  Петром  Романовичем,  який  у  цю  страшну  ніч  перебував  на  своєму  робочому  посту  і  виконав  свій  громадянський  обов»язок  до  кінця.  

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація